Говорячи про Велике Доручення, ми найчастіше звертаємо увагу на Мат. 28:18-20 і Дії. 1:8. Ми беремо ці тексти як прапор благовістя і широким кроком рухаємося вперед завойовувати душі для Христа. На жаль, майже так само часто ми забуваємо про витоки цього, насправді, величного і славного Божого діла.

«Все» починалося набагато раніше, «коли ще Бог не створив ні землі, ні полів, ні початкових пилинок всесвіту». Бог Своєю мудрістю виткав чудовий план. Він бере початок всього лише з пари слів: «Хай буде світло». Йому слідував Божий Син. Коли Він висів на хресті, вимовив: «Здійснилося» – здійснилося те, що задумав Бог-Отець. І нарешті, перед Богом постануть всі народи, племена та язики, з яких і складається вселенська Церква.

Ідея Місіонерської конференції

На початку 90-х років була мрія. Мрія, щоб церкви називалися місіонерськими не лише через те, що їх заснуванню сприяли місіонери, але й по суті ‒ щоб самі готували, підтримували і відправляли місіонерів.

Та відкритими залишалися питання: Як? Як це робити? Як навчитися молитися за місіонерів? Як приймати їх? Як підримувати фінансово? І ще багато таких «як».

В той же період деякі відповіді були отримані від партнерів з м. Мемфіс (США) та паралельно від пострадянських організацій, наприклад, ЄХМС (Євангельський Християнський Місіонерський Союз). Так як останні були частиною місіонерського АЛЬЯНСУ (місіонерська організація зі столітньою історією), то обов’язково мусили проводити місіонерські конференції, і тому мали необхідний нам досвід.

Окрім того, Вільям ван дер Кольф, який прибув в Україну з ПАР на місіонерське служіння, також вже був знайомий з поняттям місіонерської конференції, які ще з шестидесятих років організовували деякі церкви на його Батьківщині поділився з нами потрібними знаннями. Саме після однієї з таких конференцій він прийняв рішення стати місіонером.