Уже чотири роки мешканці столиці живуть під звуки сирен, шахедів і роботи протиповітряної оборони. Цієї зими Київ проходить особливе випробування, пов’язане з відсутністю світла й тепла.
Не оминули ці труднощі й членів церкви «Світло Євангелія». Іноді в неділю на зібрання приходить лише близько десяти людей, бо через перебої з електропостачанням транспорт не ходить і дуже важко дістатися. У багатьох будинках не працюють ліфти, і люди, які мають проблеми зі здоров’ям, не можуть спуститися з високих поверхів пішки і прийти на зібрання. В однієї сестри після обстрілу вибило вікна. Але, попри все це, ми збираємо себе до купки і намагаємося бути підтримкою як одне для одного, так і для тих, хто живе навколо нас.
Молодь нашої церкви підготувала різдвяну програму для дітей і провела її 27 грудня в нашій дочірній церкві в с. Любарці. Господь благословив і зберіг нас у цій поїздці, адже виїжджали з Києва під час тривоги й обстрілів, а в Любарцях так само не було ні світла, ні опалення. Але ми всі були такі раді бачити одне одного, що доволі прохолодне приміщення церкви (+13), дуже швидко нагрілося до +18.
На святковому уроці говорили про те, що часи, коли Христос прийшов на цю землю, народившись у Вифлеємі, і часи, у які ми живемо зараз, трохи схожі. Тоді народ жив під окупацією Риму й в страху війни, усі чекали на визволителя, миру й перемоги. І ми зараз так само. Бог прийшов у той стародавній світ, але не так, як очікували того люди, Він приніс мир із Богом і перемогу над гріхом і смертю. Ми багато говорили з дітьми про наше серце, що воно має бути готовим прийняти Христа. Також пили чай, робили поробки, дарували подарунки й підбадьорювали одне одного. Просимо молитися за одну родину з Любарців — жінку й двох її маленьких синів. Її чоловік служив у війську, був рік у полоні й, на жаль, загинув. На початку грудня відбувся похорон. Ця сім’я потребує особливої утіхи від Господа. Вони ще невіруючі, але ми давно й добре спілкуємося.
Будь ласка, приєднайтеся до нашої молитви:
- за наших військових і братів з нашої церкви, які служать у війську, завдяки їхній роботі ми досі можемо збиратися на богослужіння;
- щоб кожен із нас був Христовим світлом там, де зараз перебуває, і не втрачав надії;
- про Божий захист, бо коли лунають вибухи, лиш те й робиш, що молишся й пишеш друзям і рідним: «Як ви?» і з нетерпінням чекаєш відповіді: «Норм, живі».
Іра Соляник
