Обрі Сікуера
Мені здається, я вів подібну розмову тисячу разів. З тих пір, як я живу в Сполучених Штатах, віруючі часто підходять до мене і, дізнавшись, що я родом з Індії, кажуть: «До речі! Ви чули про такого-то місіонера в Індії?»
«Ні, не чув. Звідки ви знаєте про нього?»
«Наша церква підтримує його; він дивовижний благовісник, який засновує церкви останні 5 років. Він відкрив 5 притулків і керує біблійним інститутом, в якому готують пасторів!»
«Справді? Ви знайомі з ним особисто?»
Як правило, у відповідь чую: «Звичайно, ми бачились. Він відвідував нашу церкву та ділився своїм свідоцтвом. У нього дивовижне свідоцтво. Він має бачення заснувати ще 30 тисяч церков впродовж наступних 10 років».
Було складно не стати цинічним і не відчувати роздратування під час кожної подібної розмови, тому що часто мої західні брати та сестри не здогадуються, що більшість індійських «місіонерів» зрозуміли, що радує мешканців Заходу. Індійці дізналися, що великі цифри та вражаючі свідоцтва засліплюють західні церкви. Коли західні партнери, які їх підтримують, вражені, в Індію течуть долари. На жаль, західні церкви рідко дізнаються (якщо взагалі дізнаються), що в багатьох випадках ці цифри роздуті, свідоцтва вигадані, а «євангельський труд», в який вони вкладали кошти, насправді, - міраж.
Розмова, яку я навів за приклад, свідчить про проблеми в місіях, за якими я спостерігаю зі зростаючим занепокоєнням. Я народився та виріс в Індії та прийшов до спасаючої віри в Ісуса Христа завдяки вірній праці в моєму місті західного місіонера, тому я відчуваю відповідальність висловити своє занепокоєння.
У свою чергу, я сподіваюсь звернути увагу на основні проблеми місій в Індії, які виникають у зв’язку з деякими акцентами на Заході. Ці проблеми поглиблюють і загострюють як західні місіонери, які їдуть в Індію, так і західні церкви, які підтримують місцевих індійських служителів. Я не хочу бути песимістом і критиком, але прагну закликати всіх нас бути вірними і слухняними біблійному повелінню «робити учнями»1 і проголошувати «всю волю Божу». Вважайте це закликом, зверненим зі Сходу до Заходу, зберегти здоровий глузд в євангельському місіонерстві.
І. Одержимість цифрами
По-перше, важливо обговорити одну з головних проблем місій в Індії – західне прагнення до ефективності в цифрах. Мається на увазі, що великі цифри свідчать про Боже благословення та успіх служіння.
Корпоративний світ захоплений цифрами. Великими цифрами. Цифри – це модне захоплення в кожній сфері життя, а прагнення до вражаючих чисел знайшло відображення у церкві та церковних місіях як на Заході, так і – внаслідок західного впливу – в Індії. Більшість модних місіонерських словечок забарвлені поняттям ефективності в цифрах – «стрімкий», «збільшення», «стратегія», «ріст».
До кожного «бачення» та кожного «звіту» прикріплений якийсь числовий ярлик. 5000 церков за 5 років. 30000 хрещених за 3 роки. Більше і швидше = краще. Правильно?
Не правильно!
На жаль, одержимість західних церков цифрами мала руйнівний вплив, і в результаті – ім’я Христа в Індії зневажається.
Гріховне захоплення більшими та кращими цифрами заплямувало як місцевих служителів, так і місіонерів в Індії. Поняття росту цифр як підтвердження вірності чуже Писанню, і, насправді, витікає із «руху росту церков» [1]. Але, на жаль, більшість церков – навіть тих, які притримуються більш здорового Богоцентричного богослів’я Євангелія – піддались помилковій ідеї про те, що «стрімкий зріст» є головним критерієм Божого благословення. Чим швидше ви зростаєте, тим вірніші ви є.
Я сподіваюсь розвінчати цю брехливу ідею, розповівши про деякі руйнівні наслідки в місіонерському служінні в Індії. Але найбільше я сподіваюсь пробудити в моїх західних братів та сестер більш здоровий та правильний підхід до місіонерського служіння, в центрі якого знаходиться Євангеліє. Ми, звичайно, можемо радіти росту цифр, якщо це відповідає Писанню. Однак, коли ріст цифр підміняє собою біблійні пріоритети, Євангеліє опиняється під загрозою, а християнське свідоцтво – заплямованим. Відмічаючи деякі руйнівні наслідки особливого значення цифр, я сподіваюсь підбадьорити західні церкви ретельніше ставитися до місіонерської роботи, яку вони підтримують, а також підбадьорити індійських братів шукати істинного євангельського зросту у своїх служіннях незалежно від того, чи вражаючий це має вигляд перед Заходом чи ні.
ЛИХО ХРИСТИЯНСЬКОГО НОМІНАЛІЗМУ
Місіонерські звіти з Індії повні новин про чудовий «рух людей» до Христа, який, вочевидь, відбувається по всій країні. Місіонери, з якими я спілкувався, описували свою роботу так: «7 тисяч церков було відкрито в Кашмірі впродовж останніх 5 років». «50 тисяч новонавернених хрестилися в Н’ю-Делі минулого року». «Сотні тисяч «далітів» із нижчої касти (недоторканих) приходять до Христа». Нам говорять, що все це відбувається на «безпрецедентному рівні» та можна порівняти лише з першими розділами книги Дій. Чи насправді це так? Дозвольте мені відповісти з допомогою трьох пунктів.
а) Де знаходяться церкви?
Знайомий індієць – співробітник в благовісті, який трудиться в одному з найтяжчих районів на півночі Індії, якось розповів мені: коли він чує, як західні друзі розказують про тисячі відкритих церков, то, оком не моргнувши, він з іронією просить дати їх адресу або поштовий код, щоб відвідати хоча б одну з таких церков. Справа не в тому, що всі церкви повинні мати фізичну адресу, а в тому, що ці цифри говорять про примарні церкви, яких насправді не існує.
Одним словом, цифри – це обман. Так звані «церкви» - це не більше ніж групи з трьох-чотирьох людей, які примушують зібратися разом неформально один або два рази. Вони чують кілька розбавлених біблійних історій і після цього зникають в небуття.
У більшості західних місіонерських служінь в Індії прагматичні пріоритети замінили собою біблійні. Мій американський друг місіонер нещодавно мене здивував. Коли він приїхав в Індію, вище керівництво його організації наполягало на тому, щоб він мав «стратегію» та «заохочував стрімкий ріст», відкриваючи «церкви-кролики», які швидко засновуються та швидко збільшуються, замість «церков-слонів», які довго засновуються і потребують клопіткої праці в учнівстві, тим самим усе сповільнюючи. Мій друг рішуче відповів: «Але «церкви-кролики» поглинуть акули та вовки».
Захоплення цифрами та просування стрімкого зросту призводить до утворення церков, в яких немає Євангелія, підготовлених лідерів, богослів’я та глибини, в результаті чого вони стають легкою здобиччю єресей: богослів’я процвітання, синкретизму та інших лжевчень.
б) Що це за «навернення»?
Ще гірше, що християнський номіналізм призводить до зневаги імені Христа невіруючими Індії. Просування цифр та стрімкого росту в місіях призвело до значного викривлення та ослаблення Євангельської звістки. Людей вчать «повірити в Ісуса», «прийняти Ісуса» або «прийняти рішення на користь Ісуса» без будь-якого біблійного вчення про покаяння. В результаті такі навернення, в кращому випадку, виявляються номінальними, а в гіршому – стають маніпуляцією.
Нехтування біблійними вимогами та характеристиками церковних старійшин (1 Тим.3:1-7, особливо вірш 6: «не повинен бути з новонавернених»). Місіонери призначають непідготовлених місцевих «лідерів», навчання яких складається лише з тижневого семінару з командою місіонерів.
Часто люди «навертаються» натовпами, сподіваючись, що навернення в християнство дасть їм певні соціальні або економічні переваги.
Місіонери урочисто відправляють звіти зі свідоцтвами про колосальну статистику стосовно навернених людей та створених церков. Кен Р. Гнанакан, індійський богослов, висловлюючись кілька років назад про рух за церковний ріст, вдало сказав: «Маючи натхнення відправляти звіти з цифрами нашим молитовним партнерам, ми занедбали общини, які продовжують слідувати індуському мисленню, та, крім зміни назви та місця поклоніння, існує невелика різниця між так званими християнами та їх сусідами індусами». [2]
в) Неправдиве навернення призводить до гонінь
Чума неправдивих навернень також має політичні наслідки – гоніння. Індійці звинувачують християн в тому, що вони заманюють неосвічених людей і вихідців з нижчих каст, обіцяючи їм привілеї. Навернення групами та номінальне християнство в результаті призводить до масового повернення в індуїзм: незаможні представники населення, які навернулись в християнство, сподіваючись підвищити свій соціальний статус, виявляють, що індуїзм може запропонувати їм більше політичних привілеїв. [3]
Більшість таких «повторних навернень» супроводжуються подібними свідоцтвами: «Колись я був індусом, потім я навернувся в християнство, повіривши деяким неправдивим обіцянкам. А тепер я повертаюся в індуїзм».
Чи не викликає все це запитання: якого роду «навернення» відбуваються? Безперечно, у такому наверненні від темряви до світла немає Божественної дії, яку ми бачимо на сторінках Нового Завіту.
Місцеві місії та роздування цифр
Інший наслідок західної одержимості зростом цифр – велика кількість індійських служителів, які усвідомили тенденції і, впіймавши хвилю, рухаються…прямо в банк. Так, церква в Індії розбещена, як Єгова сказав про Ізраїль, подібно гнійній рані (Іс.1:6). Я свідчу про це як людина, яка з власного досвіду знає про корупцію, яка поширена серед служителів Індії.
Чимало індійських служінь охоче збільшують цифри і обманюють тих, хто підтримує їх на Заході, змушуючи повірити у великі євангельські «жнива». Врешті-решт, цифри привертають готівку.
Методи різні: великий натовп людей збирається в полі, а хтось, стоячи на підвищенні, запитує, хто з присутніх їв «пурі бхаджі» (основна їжа на півночі Індії) на сніданок. Люди піднімають руки – робиться фотокартка, яка згодом кріпиться до звіту, повідомляючи про «рішення на користь Христа».
В інших випадках людей запитують, чи хочуть вони отримати фінансове благословення або зцілення. Ті, що хочуть, піднімають руки – робляться фотокартки, і звіти повідомляють про нові «рішення на користь Христа».
Час від часу приїздять західні спонсори, а деякі з них навіть проводять «тренінги та навчання для пасторів». Тоді індійські служіння платять кільком пасторам, щоб вони приїхали на пару днів. Ті приїздять, а західні місіонери повертаються щасливі та задоволені: вони не тільки підтримали фінансово, але й зробили «внесок» в життя людей, які відчувають «голод за Словом» (та бажають безкоштовного обіду).
Багато індійських служителів живуть в розкоші, харчуються в п’ятизіркових ресторанах та користуються дорогими авто завдяки тому, що долари надходять у великій кількості на їх служіння.
З великим жалем я визнаю, що мої західні брати та сестри дуже наївні – вони раді давати і підтримувати будь-яке служіння, яке хвалиться великими цифрами. Побачивши статистику, їхній погляд затьмарюється: вони сліпі і не бачать, що відбувається насправді.
Кращий шлях
Це докір? Так, певною мірою. Але я пишу, щиро виражаючи свою любов та намагаючись побачити, як здоровий глузд та істина починають укорінюватися в роботі місії в Індії. Великі цифри тільки годують велике «его» розумінням того, що для Бога було звершено щось суттєве. Однак справжню роботу Бога просто неможливо виміряти лише цифрами.
Минулим літом я спілкувався з вірним братом з Індії, людиною Божою набагато старшою за мене, яка ось уже кілька десятків років трудиться в одному з найтяжчих та недосяжних районів Північної Індії. Він сказав, що впродовж багатьох років західні церкви пропонували підтримувати його, якщо він буде щомісячно вправно відправляти звіти про певну кількість хрещень. У кожному з випадків він відмовлявся, тому що вірив, що навернення є Божою роботою, і його неможливо здійснити. Ця людина не відкрила тисячу церков. Його цифри не хвилюють і не захоплюють. Ті ж церкви, які він відкрив, здорові, вірні, в них проповідують Євангеліє та готують учнів. Вони не примари. Його учні знають Господа, і Слово Христа перебуває в них в надлишку. Плід його служіння сяє подібно золоту в купі гною так званих «служінь» навколо. Господь винагороджує його вірність.
Дозвольте поділитися ще однією особистою історією. На цей раз іноземного місіонера. Я знав одну людину, яка жила й трудилася в Індії багато років – напевне, більше десяти. Він відкрив свою справу в одному з великих міст і працював неспішно і старанно. У нього практично не було навернених – в дійсності, ймовірно, навернений був тільки один. Цей місіонер помер в Індії, а через декілька місяців його бізнес зазнав краху. Виходячи з числових стандартів і «стратегічних» міркувань стосовно «стрімкого зростання», він був цілковитим невдахою. Якщо брати за основу стандарти багатьох західних місіонерських організацій, то тисячі доларів, виділені на його підтримку, були змарновані.
Чи було його служіння даремним? Не думаю – я був єдиною людиною, яку він навернув. Він розповів мені Євангеліє. Він проголосив мені перевагу Христа. Він навчив мене читати Біблію і відрізняти істину від брехні. Він провів своє життя у служінні Царю, і в результаті цього змінилася моя вічність.
Тому я благаю моїх західних братів та сестер: посилаючи місіонерів і підтримуючи місцевих служителів Євангелія, будь ласка, приділяйте першочергову увагу вірності, а не ефективності, якості, а не кількості, росту в істині, а не росту цифр. Чи протистою я росту церкви і збільшенню учнів? Ні в якому разі! Я прагну побачити, як пробудження охоплює Індію. Я дійсно молюсь, щоб багато людей почули Євангеліє і незліченна кількість церков було організовано по всій країні.
Давайте не будемо прагнути створювати цифри та «ріст», жертвуючи істиною на вівтарі ефективності та видимого успіху. У Новому Завіті турбота про чисельне зростання ніколи не робить дієвою місію церкви, цю справу виконує турбота про славу Христа (Рим.1:5). Навернення – це дія Святого Духа, який закликає духовно мертвих людей залишити темряву й увійти в дивний світ Господа Ісуса при сміливому та зрозумілому проголошенні Євангелія. Тому не використовуйте цифри як мірило Божої роботи, але дозвольте Божу роботу вимірювати життями людей, які вчиняють «гідний плід покаяння» (Матв.3:8; Рим.15:18). Стрімкий зріст та множення також можуть бути одним з показників Божого благословення, але, безумовно, вони ніколи не стануть головними показниками. Нехай наша робота буде заохочена Писанням, а не статистикою та стратегіями!
Примітки
[1] Моя мета в цій статті не полягає в тому, щоб представити біблійний та богословський аргумент проти росту церков або більш сучасних прагматичних прихильників «руху насадження церков» та їх стратегій. Замість цього, моя основна мета лише в тому, щоб показати погані плоди цих методів в Індії. Мою критику принципів «руху росту церков» можна буде прочитати в новому випуску журналу “Southern Baptist Journal of Missions and Evangelism” (Весна 2015).
Глибоку і обґрунтовану критику «руху насадження церков» ви можете знайти в прекрасній статті Джексона Ву: “There Are No Church Planting Movements in the Bible: Why Biblical Exegesis Missiological Methods Cannot Be Separated” та “The Influence of Culture On the Evolution of Mission Methods: Using ‘Church Planting Movements’ As A Case Study.”
[2] Ken R. Gnanakan, “Caste and the Indian Church: A Response to Donald McGavran,” Transformation 2 (1985): 24.
[3] Див. нещодавні пропозиції керівництва БДП в Індії, щоб видати закон, який забороняє «навернення» та відповідно «повернення» (гаруапсі), церемонії повернення в індуїзм. PTI, “BJP Demands Anti-Conversion Law,” Zee News, December 29, 2014 [online]; available at http://zeenews.india.com/news/bihar/bjp-demands-anti-conversion-law_1522141.html; Pragya Kaushika, “Don’t Want a Religion that Only Rejects Us, Say the Aligarh Dalits on RSS list,” The Indian Express, December 14, 2014 [online]; available at http://indianexpress.com/article/india/india-others/dont-want-a-religion-that-only-rejects-us-say-the-aligarh-dalits-on-rss-list/. Reconversion of mass groups of people to Hinduism has been fairly common in India for several years. See, for instance, Nirmala Carvalho, “Tamil Nadu: A Thousand Dalit Christians Reconvert to Hinduism,” Asia News, April 14, 2008 [online]; available at http://www.asianews.it/news-en/Tamil-Nadu:-A-thousand-Dalit-Christians-reconvert-to-Hinduism-12011.html.
Джерело: http://9marks.org/article/a-plea-for-gospel-sanity-in-missions/# Частина1
1 Слова Ісуса «навчіть усі народи» в Матв.28:19 в англійському перекладі буквально звучать «зробіть учнями всі народи» (make disciples of all nations) - Прибл. пер.
Джерело http://www.propovedi.ru/