«Переконати кожного»
XXV׀׀׀ Місіонерська конференція (ОДП м. Рівне)
(Проповідь Масато Фунакоши)
Слава Богу! Я дуже радий знову бути з вами. Для мене це велика честь і привілей брати участь у цій місіонерській конференції.
Я чув таку смішну історію… Звичайно це не реальна історія… Про літак.. Є багато смішних історій про літак. Був такий маленький літак, який літає… Там пасажирів було тільки четверо. Потім двигун літака перестав працювати, зупинився і літак почав падати. Там чотири пасажира, але по якійсь причині було тільки три парашута. Пілот перший побачив, що літак падає, взяв парашут і…вистрибнув. Залишилося три пасажира і два парашута. Що робити? Один із них дуже великий бізнесмен, другий маленький хлопчик десяти років, і третій місіонер, досвідчений місіонер. Бізнесмен сказав: - Ви повинні зрозуміти, я дуже поважна людина, керую великою компанією, багато чого залежить від мене… Ну, ти хлопчику, ти ще маленький, кому ти потрібний… А мені треба вижити… Взяв парашут і вистрибнув… Залишилося двоє.. Пастир сказав: - Ти молодий, в тебе все життя попереду…Я знаю, що я з Господом. Ти візьми цей парашут і живи далі… Хлопчик подивився на місіонера і сказав: - Ти не хвилюйся… Я не знаю чому, але той дядько взяв мій рюкзак і вистрибнув… Простий урок… Перш ніж стрибнути з великої висоти переконайтеся, що у вас є надійний парашут. Добре? Це простий та смішний принцип, який ми можемо застосувати до різних життєвих ситуацій… різних…
Але одна… сама головна – наступна - ми зараз, дякуючи Богу, по благодаті живі. Але коли небудь це земне життя закінчиться: можливо в лікарні, можливо вдома, можливо на вулиці, можливо на самому несподіваному місці… І ми якось попадемо раптом у вічність, яку ми ніколи не бачили. І коли ми з цього земного життя перейдемо у наступне (у вічність), у нас повинен бути надійний парашут (спасіння)…можна так сказати… Але зараз я хочу застосувати це трішки в іншому контексті… всі церкви в Україні 24 лютого минулого року несподівано, без серйозної підготовки раптом опинилися в новій ситуації. Багато церков просто не чекали, не готувалися… І частина церков просто повинна була закритися у фізичному розумінні. Всі церкви в Україні ,без винятку, наша теж, попали у велике випробування…
І якісь церкви вижили, стали сильнішими… А якісь церкви просто зникли. І ви знаєте, що єдиний парашут, який Ісус Христос приготував для учнів, для того, щоб вижити в любій ситуації… Тому що Ісус Христос знав, що учні дуже скоро попадуть в шторм гоніння, в шторм лжевчення… І єдиний парашут, який приготував Ісус і передав учням… Це називається… ніякий політичний вплив чи воєнна сила… Це називається УЧНІВСТВО.
З самого початку Свого служіння Він це демонстрував Сам…
Матвія 4:19… Це самий початок, як тільки Він закінчив 40 днів в пустелі, Ісус почав Своє служіння. Ісус прийшов до озера і сказав наступне:
- «Ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей.» Це дуже сильний вираз! Тут Ісус дав і вказівку, і обіцянку. Ви помітили? Тут Ісус сказав: - «Ідіть за Мною!» Єдине, що Ісус вимагав від учнів це – «Ідіть за Мною!» Що це означає? Не так, що ти іди куди хочеш і Я буду з тобою…Тому що ми часто говоримо – «Ісусе, будь зі мною, незалежно від того, куди я іду…» Але Ісус сказав – «Ні… Я визначаю, куди Я іду… Я, можливо, іду не туди, куди ви планували, куди ви бажали… Але ви ідіть за Мною. Тоді Я зроблю вас (це дуже сильне слово), це означає - Я створюю твій образ життя
У кожного з нас є щось, або хтось, хто формує наш образ життя.
Багато хто говорить: - Я живу як хочу. Звичайно, всі так живуть. Але підсвідомо, подобається нам це чи ні, є щось або хтось, хто фактично формує наш світогляд, наше життя. Ніхто не може бути нейтральним. І тут Ісус сказав: - Якщо ви ідете за Мною, Я буду Автором вашого життя, Я зроблю вас (ким?)ловцями людей. Це такий вислів… І сутність цього така: - Ви будете такими як Я… Я прийшов для того, щоб створювати і готувати Моїх учнів… А ви будете теж як Я… ті, які готують учнів Ісуса Христа зі Мною і для Мене. З самого початку це була Його стратегія. І потім 3,5 років…Але суть того, що Він зробив, це приготувати Його учнів…І потім вкінці Його життя сама Його остання молитва, якою Він молився до Отця, яка написана від Івана 17… Цю молитву можна розділити на три частини. В першій частині Він молився за Себе… В другій частині Він молився за одинадцятьох учнів, які там були. І потім (це 20 вірш) Він молився за всіх майбутніх учнів, які стануть учнями Ісуса Христа (в тому числі і ми).
І тут з самого початку Ісус сказав наступне до Отця: - Я прославив Тебе на землі… уже прославив Отця… Він (Ісус) ще не вмер, ще не воскрес… Але вже сказав: - Уже прославив Тебе на землі, звершу справу, яку Ти доручив мені виконати. Почекай… Він же ще не вмер…Він же ще не воскрес… Про що тут мова йде? Я думаю, що цей текст дуже глибокий В мене немає сумніву, що тут йде мова про Його роботу учнівства, готувати Його учнів.
І потім далі – Матв. 28:18-20… Це Велике Доручення, так? Ісус сказав: - «…підійшовши, промовив до них: Дана мені вся влада на небі й на землі.»
Що це означає? Він не тільки Учитель, Він Цар царів. «…Дана Мені вся влада на небі й на землі.» Отже, Він говорить як Авторитет Царя. Значить для нас невиконання цього, це йти проти Царя… Це не вибір для нас - роби якщо це тобі подобається; якщо ні, то ні… Як Цар царів Він дає нам повеління всім народам. Отже, - «…ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів.»
І я думаю, що ви це знаєте, чули багато разів… Тут є чотири пункти: ідіть, навчіть, хрестіть, навчайте…
Насправді, якщо ви будете досліджувати грецькою мовою, тут є тільки одна вказівка – це навчіть… Я розумію, що тут трішки складно зрозуміти. Англійською мовою зрозуміти легше – make disciples (виробник) робіть учнів. Сучасний переклад кращий: - «ідіть і ЗРОБІТЬ учнями всі народи…» Тобто, єдина вказівка Ісуса Христа Своїм учням Це зробити учнів Ісуса Христа… Тепер як? - Іти, хрестити, навчати… Три необхідних методи, способи, щоби приготувати учнів Ісуса Христа. Це і є учнівство.
І потім учні Ісуса Христа (Дії 2:42)…- це і є перша церква, церква в Єрусалимі. Вони вже практикують учнівство. Тому ми тут бачимо: - «І вони (це учні Ісуса Христа, і нові теж) постійно перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах.»
Що таке наука Апостольська? Це і є наука Ісуса Христа, яку передавали апостоли. Тому перша церква вже характерна учнівством. І потім далі апостол Павло, коли він почав служити як місіонер для язичників, його стратегією номер один було учнівство. І він пише до Тита, це молодий пастор, його учень. І він дуже цікаво пише в главі 2: - «А ти говори, що відповідає здоровій науці.» Тобто він тут дає вказівку проповідувати, навчати. І потім він дивним чином перераховує кожну категорію людей в церкві, наприклад в розділі 2 старі, щоб вони могли навчати, потім в вірші 3,( це жінки), щоб вони могли поступати так, тобто займатися учнівством. В 4 вірші написано, щоб молоді жінки могли любити своїх дітей по християнськи. Для християн виховання дітей,- це що? Це учнівство! Суть виховання християнських дітей - це учнівство! Саме про це тут іде мова. І далі в 9 вірші щоб рабів наставляли… Тобто, тут всі категорії людей в церкві: багаті, бідні, вільні, раби, чоловіки, жінки… Всі потребують учнівство!
І потім Павло в 11 вірші говорить наступне: - «Бо з’явилася Божа благодать, що спасає всіх людей.» Благодать… Я слухаю багато сучасних, ліберальних церков. Вони сприймають благодать так, що по благодаті живи як хочеш…Але тут дуже цікаво. Апостол Павло після того, як дає чітку вказівку, інструкцію по учнівству він каже – «…з’явилася Божа благодать…» Яка благодать? Яка спасає всіх людей. Благодать, яка нас спасла, ми говоримо – по благодаті ми спасенні, по благодаті Бог нас любить. Але благодать не тільки нас спасла… А що ще робить благодать?
- «і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожності та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці, і чекали блаженної надії та з’явлення слави великого Бога і Спасителя нашого Христа Ісуса…»
Про що іде мова? Це благодать, яка нас спасла і веде до духовного зростання. Якщо благодать не веде вас до духовного росту, то це не та благодать, яка вас спасла. Як це відбувається? Це благодать, яка абстрактно, автоматично, механічно вами займається? Ні! Нам потрібно читати в контексті. В першому вірші що він сказав? – «А ти говори, що відповідає здоровій науці.» Тут Павло говорить наступне – так, це Божа благодать… Це не наша робота. Це Божа благодать, яка нас спасла, яка дає нам духовний ріст разом з нашою працею, як колективною, так і індивідуальною, як помісної церкви. Це і є учнівство, яке відіграє таку важливу роль в процесі нашого духовного росту.
Коли апостол Павло брав участь в третій місіонерській подорожі, (а ви знаєте, що в першій, другій де він відвідав різні міста, заснував різні церкви), він відразу пішов в одне велике місто, яке називається Ефес. Там він відкрив сучасним терміном біблійну школу. І там він був майже три роки. Туди він запрошував лідерів різних церков і міст, і навчав їх, думаю систематично навчав їх богослов’ю. Але головним було про учнівство.
І там були два головних лідери із міста Колоси Епафрас і Филимон. Епафрас - це пастор цієї церкви, Филимон (ви знаєте, що є книга Филимона) – це один із самих головних людей цієї церкви, достатньо багата людина. Тому ця церква, можливо, збиралася саме в домі Филимона в Колосах. Тому вони були там. Апостол Павло ніколи не був в Колосах, він не засновував цю церкву напряму, але він вже займався учнівством. Так що учні апостола Павла відкрили церкву в цьому місті. І ось Павло пише листа, послання до церкви в Колосах і цей лист передав лідеру. Кол. 1:28-29 – «Його (тобто Ісуса Христа) ми проповідуємо, нагадуючи кожній людині й навчаючи кожну людину всякої мудрости, щоб учинити кожну людину досконалою в Христі. У тому й працюю я, борючися силою Його, яка сильно діє в мені.»
В цьому уривку Павло відповідає на три наступні питання:
1 – Що таке учнівство?
2- Чому необхідне учнівство?
3 – Як повинно здійснюватися учнівство?
Давайте подивимося на перше питання – Що таке учнівство?
Тут Павло говорить: - «Його (Ісуса Христа) проповідуємо, нагадуючи кожній людині й навчаючи кожну людину всякої мудрості…» Тут він говорить «Його, тобто Христа»… Якого Христа? Коли ми читаємо Колосянам першу главу до цього, то там дуже великий зміст, дуже багато Павло пише про Христа – Христос Творець, Христос, Який управляє всім, що зараз існує. Павло відкриває глибокі знання про Христа. Наприклад, Колосянам 1- 13-14, 27 «Що визволив нас із влади темряви, переставив нас до Царства Свого улюбленого Сина, в Якім маємо відкуплення і прощення гріхів… 27 - …що їм Бог захотів показати, яке багатство слави цієї таємниці між поганами, а вона – Христос у вас, надія слави!» Дуже глибоке богословське розуміння.
Я хочу підкреслити тут – Павло не просто говорить, що він проповідує Христа як знання, як якась богословська тема… Він тут показує як особисте, інтимне пізнання Ісуса Христа. Ви самі знаєте, що є різниця між знаннями про Ісуса Христа і пізнанням Ісуса Христа.
До того як Павло став християнином, він теж знав дуже багато про Бога. Я думаю, що він багато знав напам’ять зі Старого заповіту. Він все знав. Він був дуже розумним. У нього був докторський ступінь по богослов’ю, він був спеціалістом по Старому Заповіту. І Павло думав, що він служив Богу, Богу Авраама, Ісаака і Якова. І потім Ісус Христос помер, воскрес… І почався такий рух, який називався Християнством.
І це Павла дуже обурювало. Тому він намагався цей рух знищувати. Він робив все, що тільки міг. Але він це не міг робити. І одного разу, коли Павло хотів знищити общину в одному місті, і він рухався в напрямку того міста, ви знаєте що там відбулося, так? Появилося яскраве світло, звідки він почув голос: - Савле, за що гониш Мене? Павло, дуже добре знаючи Старий Заповіт, зрозумів, що відбулося перед його очима.
Це називається словом шехіна, українське слово СКІНІЯ… Шехіна - це концепція Старого Заповіту. Бог не обмежений простором і часом. Він Всюдисущий Бог, правильно? Він може бути зараз зі мною тут, і одночасно може бути з моїми батьками в Японії. Всюдисущий Бог спеціально показує Свою Славу і присутність комусь… Іноді це образ Світла і Вогню, або образ Хмари, як в Старому Заповіті. І це називається словом ШЕХІНА… тобто тут Бог є… Це відбулося в житті Авраама, в житті Мойсея… В різних місцях це відбулося… І в результаті ШЕХІНА залишилася, і це Святая Святих, ви пам’ятаєте?
Павло знав про Бога тільки через свої знання і книги. Ніколи він не бачив Бога. І тут він зрозумів, це слово ШЕХІНА. Вау! Господь! Це Бог!
Нарешті це поява Бога Авраама, Ісаака і Якова. Що Він сказав? – «Савле, Савле… За що гониш Мене? Ти проти Мене…» Почекайте, я ціле життя Тебе вивчав, служив, жертвував для Тебе… Я думав, що я самий кращий прихильник Бога. І чому Ти появляєшся і говориш, що я проти Тебе? Розуміння Павла, що він все знає, його гордість… і раптом Його поява… все руйнується… Все, що він міг сказати, це наступне:
- «Хто Ти, Господи!» Він міг кричати - Господи! Тепер я розумію появу справжнього Бога!
Тепер на основі всього, що я знав, що вивчав я можу сказати тільки одне – Хто Ти? Я тебе не знаю… Це було обмеження його знань про Бога. І тут Ісус Христос так радикально зруйнував його гордість, його це розуміння… Ісус не тільки зруйнував стару людину Савла, а й почав звідти створювати нову людину Павла, апостола Павла. І через багато років потому, 10-20 років пізніше, коли він служить як апостол, Павло пише друге послання до церкви, де говорить, що у нього є і це, і це, і це… Єврейське суспільство цінували і освіту, і статус…багато чим вони гордилися. А зараз це все сміття в порівнянні з пізнанням Ісуса Христа. Він знає про Христа. Але це особисте пізнання Ісуса Христа, коли він пізнає все більше і більше. Його любов, його радість росте і Павло не міг не займатися учнівством. І коли ми намагаємось займатися учнівством тому, що ми так вирішили, це не вийде. Це питання часу, коли ви просто втомитеся. Ви вже перестаєте обманювати себе. Але коли ви дійсно пізнали Ісуса Христа глибше не тільки розумом, але і особисто, ви не зможете не займатися учнівством. Це вам дає радість. Чому? Тому що Ісус Христос сказав – «Ідіть за Мною! І Я зроблю вас ловцями людей.»
І потім Ісус сказав – «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів.» І потім в цьому контексті Ісус сказав наступне – «Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь!» Ісус обіцяв завжди Свою присутність. Для нас цей контекст вказує на учнівство!
Це самий правильний шлях, щоб відчувати силу і присутність Ісуса…
А це як?
Молитва? Амінь!
Поклоніння? Амінь!
Читання Біблії? Амінь!
Це все правильно. Але на основі Слова Ісуса Христа, це через Учнівство!
Чому необхідне учнівство?
Тут апостол Павло говорить «зробити кожну людину досконалою в Христі» (до Колосян 1:28)
Щоб зрозуміти, про що говорить Павло, нам необхідно зрозуміти, що таке спасіння. Спасіння одне, не два спасіння, не три спасіння…
Спасіння – це спасіння. Спасіння має три аспекти. Аспект минулоно, аспект теперішнього і аспект майбутнього. Це неможливо розділити, це все разом. «Мені потрібен лише перший аспект спасіння, другий, третій мені не потрібен». Так нічого не вийде. Спасіння одне ціле: минуле – це оправдання, теперішнє – це освячення, майбутнє – це прославлення. І якщо людина отримала оправдання, тоді у неї обов’язково буде освячення. « Мені потрібне лише оправдання. Господь, дай мені оправдання. Мені потрібне освячення, це так складно; це не можна робити, те заборонено. Мені потрібне лише оправдання.» І що таке оправдання?
Оправдання – це милість Божа, Бог проголошує, що грішник вже праведник.
Оправдання має дві частини:
1 – прощення гріхів, бо ми грішники. У мене є проблема перед Богом – моя вина. І ще одна проблема – мені чогось не вистачає, без чого ми не можемо ввійти в Царство Боже. Ви знали про це?!
«Так, я грішник, і коли Ісус мене простив, я можу ввійти у Царство Боже». ЦЕ НЕПРАВДА! Щоб увійти в Царство Боже прощення гріхів необхідне, але і ще щось необхідно – це
2 – досконала праведність. Хто це сказав? Ісус сказав!!!
Давайте поглянемо на Матв.5:20 Це нагірна проповідь.
У мене подвійна проблема перед Богом. Я свідомо чи несвідомо порушив Божий закон. За цю провину, цей гріх, Святий Бог повинен мене покарати. Якщо Він цього не зробить, Він – несправедливий Бог. Тому Він повинен мене покарати. Це перша причина, чому я повинен потрапити в пекло. Друга причина: у мене немає досконалої праведності. Бог Отець не може мене прийняти в Царство Боже. Я повинен потрапити в пекло. Це друга причина. І щоб врятуватися з цього становища, мені потрібне спасіння, точніше СПАСИТЕЛЬ. Це тільки Ісус Христос, Який став людиною, поставив Себе під закон Божий, який називається Мойсеїв завіт. І Він виконав всі Божі вимоги. Тим і створив досконалу праведність, якої у мене взагалі немає. Він жив безгрішним життям. Смерть – це наслідок гріха. Тому ми всі, навіть діти, вмираємо через наші гріхи, нашу гріховність. Але людина, у якої немає гріха, померти не може. Ісус був безгрішним, тому Він не міг померти, але Він помер. Виходить за гріхи. Так, за гріхи,, але за мої, за ваші гріхи. Ісус Христос помер за наші гріхи, ми віримо в це. Через нашу віру Ісус дарує нам Свою досконалу праведність, щоб я, такий грішник, міг стояти перед Богом, не тільки, як людина, яка прощена, а й, яка має досконалу праведність.
Бог Отець дивиться на досконалу праведність Ісуса Христа, як на мою, вона у мене є. І приймає мене у Царство Боже.
Це - оправдання. І це факт. Це не процес.
Якщо це вже відбулось, то починається другий аспект спасіння, який називається освяченням. Освячення можна назвати духовним зростанням. Освячення – це не умова для оправдання, це неминучий наслідок оправдання. І коли моє земне життя закінчиться, то що мене чекає? Чекає досконале спасіння, тобто ми попадемо в Небеса. Потім ми отримаємо воскресле тіло, як тіло Ісуса Христа. Це називається прославленням.
Давайте прочитаємо до Римл.8:29-30. По контексту Він – це бог Отець. Кого Бог Отець «наперед визначив, тих і покликав, кого ж покликав, тих і оправдав, а кого оправдав, тих і прославив». Ось який зв'язок.
Тут ми бачимо суверенного Бога Отця, у Нього ініціатива, Він визначає, кого спасти. Це не в наших силах. «Тих і покликав» - це відбувається у нашому житті. Ми слухаємо проповідь, і чомусь хтось розуміє, а хтось ні. Тому, що тут Бог покликав людину, вона кається, приймає Ісуса Христа як особистого Спасителя. Що тоді відбувається? «Тих і оправдав» - момент покаяння і спасіння.
Бог Отець через Ісуса Христа, що людину оправдує, (те що я вже говорив), прощає гріхи і дарує досконалу праведність Спасителя. «Кого оправдав, тих і прославив» - це майбутнє. Тобто суть цього вірша наступна: всі, хто були оправдані, будуть приведені до прославлення.
Де тут освячення? Воно ж має бути між оправданням та прославленням. Тут (до Римл. 8:30) не написано про освячення нічого. Знаєте чому? Тому, що про освячення мова йде в попередньому вірші (Римл. 8:29).
Прочитаймо, що там написано. Про що тут мова? Про наше духовне зростання: «Щоби були вони подібні до образу Його Сина», іншими словами , це і є освячення.
А у Римл.8:28: «Знаєм» (це як факт)… все сприяє на добро». Все – благословіння, успіх, хвороби, навіть війна, все сприяє на добро. Через це все проходить освячення тих, кого вже Бог оправдав. Суть у тому, що ті, хто були оправдані, будуть приведені до прославлення через освячення. Про це Павло писав до Колосян 1:22-23… Про що тут іде мова? І про освячення, і ще про щось.
Ще раз погляньте! Спасіння – одне… Оправдання, освячення, прославлення – все це разом і є спасіння. Розділити це неможливо.
«Так у мене було оправдання. А освячення у мене не йде»… Це неможливо. Оправдання, освячення, прославлення – це сукупність спасіння. Тепер Павло підкреслює: спасіння – це робота Бога.
Та у нашому житті вона відбувається через щось. І це «щось» називається учнівством. Так само як освячення і виправдання нероздільні, так і освячення неможливо відділити від учнівства. Наскільки ж важливе учнівство!!! Отже, спасіння складається неподільно з «оправдання», «освячення» і «прославлення». Освячення з учнівством також неподільні. Про це і йде мова у посланні до Колосян 1:28-29 Тут він наголошує на важливості учнівства.
І тепер останнє питання: «Як повинно здійснюватися учнівство?»
У Кол.1:28-29 Павло наголошує на словах «навчаючи кожну людину з усією мудрістю», «зробити кожну людину досконалою». Чому так?
У той час гностики вчили, що ці істини відкриті для якихось еліт. Тому Павло каже тут: «Для кожного!!!» Я відчуваю, що звертаючи увагу на ці слова Павла, слід звернути увагу на Матв.28:18-20, де Ісус говорить: «Дана Мені вся влада, …навчіть усі народи, …навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам». Тут Ісус показує, що Він має абсолютну владу цілісність об’єкта учнівства, досконалість послуху волі Христа.
Коли мова йде про учнівство – це має бути потужно, з ентузіазмом. Коли церква втратить ентузіазм учнівства, то це вже не церква, а релігійний клуб. Ісус будував Свою церкву на основі плану учнівства.
Давайте поглянемо на Римл.12:1-3. Павло каже: «…благаю вас», це значить, що сказане Ним є дуже важливим. «Тіла ваші» - це не фізичні тіла, це цілісність ваша. «Принесіть тіла ваші як жертву живу (не мертву, як у стародавні часи), святу (відділену для Бога), приємну Богові жертву, як ваше служіння розуму».
«І не пристосовуйтесь до цього віку». Сполучник «і», як зворотна сторона медалі, тобто не дозволяйте цьому світу, де панує гріх, впливати на вас. Світ потужно формує наш спосіб життя. Світ диктує тобі спосіб життя. Ніхто не може бути нейтральним.
Павло радить посвятити себе Богу, «змінюватись оновленням розуму». Що це значить? Ми не можемо змінити свій духовний стан. Тільки Бог через відродження надприродним чином, оновлює духовний стан. Це чудо!!! Коли це виправдання і відродження відбулось, чи у моєму розумі відбулись зміни? Я став такий святий? Ні!!! Мій спосіб життя все ще залишається у моїй свідомості, у моєму розумі. І зараз нам необхідно перепрограмувати наше мислення. Цей процес називається учнівство і освячення. Це командна робота з Богом. Бог автоматично без нашої участі цього не робить. Тому тут вказівка «змінюйтеся оновленням (вашого) розуму». Для чого? «Щоб ви пізнали, що є Божа воля: добре, приємне і досконале». Тут Павло ставить акцент на зміні нашого мислення. Воно змінюється, тому що ми себе посвятили Богу. Павло застосовує слово «думати». «Не думайте про себе більше, ніж належить думати, а думайте скромно, згідно з мірою віри, якою Бог кожного наділив!.
Гаразд, Павле, скажи мені, як я повинен думати, щоб далі зростати?
Римл.12:4-8. « Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове діяння, так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один одному члени. І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам: коли пророцтво то виконуй його в міру віри, а коли служіння будь на служіння, коли вчитель на навчання, коли втішитель на потішання, хто подає у простоті, хто головує то з пильністю, хто милосердствує то з привітністю!»
Отже, освячення відбувається в контексті помісної церкви. Бог кожному дав різні вподобання, різні таланти, різні духовні дари, щоб взаємодіяти в помісній церкві. Цей процес називається УЧНІВСТВОМ!
Тому учнівство – це не для якихось вибраних служителів, учнівство - для всіх учнів Ісуса Христа!!! Тому, якщо ви віруючий, ви не можете сказати, що учнівство – це не для мене. Сказати, що учнівство не для мене – це визнати, що я не належу Ісусу Христу. Про учнівство говорить Ісус, апостол Павло так вчить. І ми повинні слідувати цим напрямком.
Павло демонструє, як він практикує учнівство: «Для цього я відчайдушно працюю, борючись Його силою, яка могутньо діє в мені.» Павло покладається на силу Ісуса Христа, докладає великих зусиль, серйозно посвячує себе тому, що учнівство – це робота зі справжніми грішниками. Поверхнево до цього не слід ставитись, бо справжнє учнівство – це НАСТАВНИЦТВО і ДУШЕОПІКУНСТВО, іноді церковна дисципліна. Це важко, іноді боляче, але завдяки цій роботі зростає церква, вона стає сильнішою.
Коли Павло про це писав, він був у в’язниці, у Римі. Та пише, що не колись я цим займався, а зараз (у будь – який час).
Павло відправляє написане послання в Колоси разом з живим плодом свого учнівства, з Онисимом. Онисим раб, що пограбував свого господаря Филимона ,який був віруючим. Втік. Опинився в Римі, зустрівся з ув’язненим Павлом. Павло знав історію Онисима, та через наставництво (учнівство) той покаявся і почав зростати, і став служителем. Дивна історія!!!
У той час діяв закон: якщо раб щось украв, втік, його зловили, то без судового процесу, за вчинений злочин, раба вбивали. Павло знав волю Божу щодо Онисима – повернутися до господаря в Колоси. Внаслідок учнівства Онисим долає страх. А Павло просить Филимона прийняти Онисима, як брата (до Фил.9-12). А далі ще цікавіше (до Фил.15-20). Павло каже: «Коли ж він у чомусь скривдив тебе або що винен, то зарахуй це мені.» Як бачимо Павло займався учнівством як з Онисимом, так і з Филимоном. «Прийми його , як мене» - просить Павло Филимона. Це те саме, що зробив Ісус для Павла. Ісус сказав Отцю: «Батьку, прийми його (Павла) , бо він вже Мені довіряє». Павло у посланні відображає те, що Христос зробив для нього, на підставі пізнання Ісуса Христа. Це не якийсь богословський аргумент. Павло це практикує, стосунки Онисима з Филимоном тому приклад.
Павло стверджує, що Онисим, ім’я якого означає корисний, доброчинний був безкорисним для тебе, Филимон, а тепер корисний і тобі, і мені.
Павло, а звідки ти знаєш? На підставі чого так говориш? Не на підставі того, що він став хорошою людиною, ні. Він ще грішник. Павло не довіряє тільки йому, а довіряє Христу,
Який працює всередині Онисима, довіряє силі Ісуса, що так потужно працює в нас. Звідки Павло знає, що ця сила працює з Онисимом, тому що у нього були тісні стосунки з цим чоловіком. Ці стосунки називаються УЧНІВСТВОМ.
З цим живим прикладом учнівства Павло відправляє лист до Колосян, у якому написано: «Його ми проповідуємо, нагадуючи кожній людині й навчаючи кожну людину всякої мудрости, щоб учинити кожну людину досконалою в Христі. У тому й працюю я, борючися силою Його, яка сильно діє в мені.»
( Молитва)
