Друга половина жовтня пройшла в підготовці до ще однієї поїздки на фронт.
Цього разу з нами поїхав брат у Христі старшого віку — Володимир Андрійович Андрусенко, батько нашого брата Руслана. Він дуже хвилюється за свого молодшого сина Павла, який служить у війську, і тому вирішив особисто провідати його. Поїздка відбулася 23–25 жовтня 2024 року. Ми відвідали не тільки Покровський та Краматорський напрямки, але й заїхали на Запорізький напрямок, щоб передати туди автівку для військових.
«На Господа надії покладаю, життя моє в Його руках, залежу від Його повчань» Пс. 130:5
Війна наближає людей до Бога, але з часом суспільство починає ігнорувати як саму війну, так і духовні аспекти. Війна в Україні перетворилася на справу лише військових, які поступово втрачають довіру до суспільства та держави. Це викликає питання про їхнє ставлення до церкви та Бога, і наскільки вони вважають Його реальним у своїх життях.
Ми, волонтери, є представниками багатьох небайдужих і завдяки нашим спільним зусиллям можемо підтримувати моральний та бойовий дух наших захисників. Війна триває, і ми навіть не знаємо, коли і як вона закінчиться, але зло хтось має зупинити, а наші військові — це Божий щит для всього народу України.
Дякуємо Господу, що змогли закупити хімічні грілки і передати на фронт. Мене вразив учинок одного брата з моєї церкви, який сам має онкологічне захворювання і в його дружини слабке здоров’я, але він приніс величезну коробку «сухих душів» для військових, на яку пожертвував немалі кошти.
Старші сестри з нашої церкви знову влаштували в центрі міста церковний ярмарок на потреби ЗСУ. Це – бентежна, цікава і мотиваційна подія, до якої готувалось багато людей нашої церкви. Кількість зібраних коштів важлива, але куди важливіше резонанс в серцях людей по один та інший бік стола з виставленими на продаж предметами.
Команда волонтерів з с. Демківці, наш надійний партнер, хвилювалася через відносно невелику кількість приготованої ними їжі. Але Віктор і Олена Демчуки зі Звягеля також долучилися до нашої команди, забезпечивши захисників корисними продуктами. До того ж ми отримали 10 ящиків з Нідерландів, наповнених смаколиками та необхідними речами, що вразило наших хлопців на передовій. Традиційно зупинилися в Борисполі у сім'ї Кан, де кореєць Ігор приготував смачний лагман.
На Донеччині мали зустріч з бійцями на Покровському напрямку, під час якої вручали подарунки, спілкувалися, Аркадій сказав коротку проповідь, молилися. Ми зустрілися з нашим братом Петром, який повернувся з позицій і захворів, але отримав допомогу у вигляді ліків від болю в горлі. Осінь приносить холод і дискомфорт, особливо на фронті.
Ми також побачилися з нашим давнім знайомим Олександром, бійцем 110-ї бригади, який повернувся на війну після поранення. Хоча він мав серйозні травми, його моральний дух залишається на висоті, проте відчувається зміна в його бойовому запалі. У його тілі лишилися рештки металу, окрім того, Олександру видалили жовчний міхур.
Дякувати Господу, що можемо підтримувати хлопців хоч у такий спосіб. Тим, хто на фронті від початку повномасштабного вторгнення, дуже важко і фізично, і морально.
Далі наша команда розділилась.
Руслан з татом Володимиром Андрійовичем поїхали на зустріч з Павлом, меншим братом Руслана, щоб передати автомобіль і те що в ньому.
А ми з Аркадієм відправились у Краматорськ.
Руслан зняв кілька коротких відео, в яких зробив сюрприз для свого молодшого брата Павла, приховавши їхнього батька в авто. Вони провели разом майже весь день, обмінюючись новинами, переживаннями та молячись. Павло тестував нове авто, яке стане його "валізою на колесах" для зберігання речей, накопичених під час служби на фронті. Хоча для бойових дій потрібен інший транспорт, це авто буде корисним для особистих потреб.
Військові демонстрували свою зброю та ділилися досвідом. Під час зустрічі під Покровськом було передано гостинці з тилу командиру одного з підрозділів 110-ї бригади. Обговорили ситуацію, презентували Євангелію та помолилися.
У Добропіллі відбулася зустріч з Олександрою, яка передала маскувальну сітку, смаколики та плакат від дітей, що викликало радість у військових. Такі подарунки з прифронтових міст особливо цінні.
Для зустрічі з представниками різних підрозділів на стоянці ми розклали гостинці для військових, які перебувають на найгарячішій ділянці фронту. Ці зустрічі пройшли з особливою теплотою і душевністю, війна згуртувала нас з цими людьми. Також нам, нашим церквам і місії вручили нагороди від військової бригади, що стало приємним сюрпризом. Як і щоразу, ми попросили військових записати відео з короткими подяками. Наші захисники попри очевидне емоційне вигорання, висловлюють велику вдячність всім, хто про них турбується. Кожному підрозділу ми також дарували великий настінний календар на 2025 рік із текстами Божого Слова і наголошували, що в цьому календарі немає згадок про війну, зате є важливі нагадування для наших душ... Такий погляд на календар хлопцям дуже сподобався, тому що всі мріють про завершення війни!
Капелан Олександр Решетнік поділився свідченням про Божий захист під час евакуації людей з Торецька, коли його автівку обстріляли, але він залишився неушкодженим.
Загалом поїздка пройшла успішно, і всі заплановані зустрічі відбулися вчасно. Попередньо ми домовились про зустріч з сімома підрозділами, підготувались на всяк випадок до десяти зустрічей, а Господь дав одинадцять.
Ситуація на фронті залишається складною, ворог продовжує тиснути і досягає успіхів, попри свої колосальні втрати. На жаль, і наші сили зазнають втрат, бійців не вистачає, — один воїн повернувся після 18 днів на позиціях через нестачу замін. Кількість дронів у повітрі зростає, техніка зазнає значних пошкоджень.
Корупційні скандали демотивують військових більше, ніж зовнішня загроза, викликаючи розчарування, апатію та безпорадність. Патріотизм і героїзм втрачають свою силу.
Саме час почути слова Ісуса: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені»
Голос Бога, служіння Церкви сьогодні як ніколи актуальні саме на фронті, тому ми просимо всіх, хто може, долучатись до служіння військовим, де б ви не були.
І нехай Господь Ісус благословить кожного з нас бути Його посланцями, допоки Він дає ресурси і можливості!
Ми записали відгуки учасників цієї поїздки.
Володимир Андрійович Андрусенко:
"Війна ніколи не приносила людям радості, лише горе та страждання. Ми щойно повернулися зі сходу, де відвідали наших воїнів. Що я хотів би сказати? Я побачив у їхніх очах небагато розчарування. На зворотному шляху, коли ми їхали 8 годин, я зрозумів: люди, які покладаються на Бога, не втрачають надії і не мають розчарувань. Коли читаємо Слово Боже, ми бачимо приклад ізраїльського народу, який вийшов із єгипетського рабства й ішов у обітовану землю. Коли Мойсей підіймав руки, ізраїльтяни перемагали амаликитян; коли ж руки опускалися, його брати Хур і Аарон підтримували його, і так Ізраїль здолав Амалика. Подібно і в наш час, церква і християни мають молитися до Бога, щоб Він захистив нашу країну, благословляв і давав силу нашим воїнам".
Аркадій Сльоза:
"Друзі, ми повернулися в Рівне. Дякуємо всім за молитовну підтримку. Мали зустрічі з нашими захисниками, і ситуація там дуже непроста. У них багато труднощів. Ми раді, що привезли необхідні речі — маскувальні сітки, окопні свічки, засоби гігієни, продукти, смаколики, усе, що було приготовано небайдужими людьми. Вони щиро дякують усім і передають вітання, просять молитися. Вони відчувають молитовну підтримку і кажуть, що завдяки молитвам ще мають сили стримувати ворога, хоча ситуація стає все складнішою. Тож згуртуймося і будьмо молитовним щитом для наших захисників. Дякую всім за небайдужість, нехай Господь благословить кожного з вас".
Руслан Андрусенко:
"Друзі, всім привіт! Щиро дякую всім, хто писав, переживав і молився за нас і нашу дорогу. Бог чудесно зберіг нас і благословив наш транспорт. Цього разу ми змогли привезти автомобіль для наших військових. Дякуємо нашим друзям з Нідерландів, місії HopeforUkraine, за таку підтримку. Хлопці дуже чекали на нас. Ми з ними вже наче рідні брати, і кожна зустріч проходить у теплій, дружній атмосфері. Вони дуже вдячні за нашу допомогу, яка для них надзвичайно важлива. Ваша підтримка мотивує їх, навіть попри деморалізуючу ситуацію. Дякуємо вам ще раз, до наступних зустрічей!"
