- Как лань желает,
Как лань желает к потокам воды,
Так желает душа,
Так желает душа моя к Тебе, мой Бог!
И что смущаешься?
Ты уповай на Бога, ибо я
Буду вечно хвалить Его!
- Жаждет душа моя,
К Богу живому стремится она:
Но когда я приду,
И когда я явлюсь перед Лицом Твоим? - Плачу я день и ночь,
Слёзы мои стали хлебом моим.
И враги мои вновь
Говорят мне: «Ну, где же Бог? Ну, где твой Бог?» - Днём явит милость,
Днём Свою милость мне явит Господь,
Ночью песнь у меня,
И молитва летит моя к Тебе, мой Бог!
Схожа тематика, що і у 129 Псалмі, але інший автор чи навіть автори (Сини Кореєві). Мабуть, чи не ідеальне поєднання змісту (суті пісні/Псалму) і музики, тим більше, враховуючи те, що текст пісні майже ідентичний словам псалмопівців.
Підходить для використання, як в радісні для церкви дні, так і в сумні. Чимало християн, маючи блаженну віру в Христа, проходять випробування або цілі періоди випробувань, коли душа понура і усе навкруг, здається, вкрите мрякою безнадії і безсилля.
Псалом нагадує, що єдиний вихід у будь-яку пору – надія на Бога. Що цікаво і, можливо, комусь, незвично автор цих слів проводить бесіду із власною душею. Неодноразово він повертається до одного і того ж питання: «Что унываешь ты, душа моя?..» а воно має ту ж саму відповідь: «Ты уповай на Бога...». Подібна практика, звісно, не самонавіювання і не панацея на, та «проповідь» (настанова) власній душі не завадить людям у смутку. По який причині ви сумуєте? Яку цінність ви втратили, щоб сумувати? Продовжуйте надіятися на Бога, незважаючи на те, що обставини не змінилися і, можливо, не зміняться. Він сильний, щоб змінити усе в одну мить. Він благий і любить нас, навіть коли допускає, щоб нам було боляче. Усе найкраще чекає нас «попереду».