Приємно вразила кількість людей, які у свій вихідний вечір прийшли в Церкву, жертвуючи часом, щоб поклонитись Богу, прославити Його за чудні діла, про які засвідчили брати та сестри та розділити разом із сестрою Євою її спогади, страждання та радість. Дякую Богу, що Він зберіг життя цій жінці, і що вона є живим прикладом того, що Господь вірний тим, хто довіряє Йому все своє життя.
Сестра Єва поділилась з нами тим, як Церква, перебуваючи в жахливих умовах ‒ жива і хоче поклоняти Богу навіть з ризиком, що всю твою сім’ю можуть відправити в трудовий табір лише за те, що в твоєму домі знайдуть Біблію. Ми маємо бути безмежно вдячні Богу за те, що народились в країні, де є свобода віросповідання, де можемо вільно говорити про нашого Господа Ісуса Христа.
Для Слова Божого немає кордонів. Якщо ми відчуваємо себе в Тілі Христовому, то ми зобов’язані підтримувати в молитві країну, де 200 000 наших братів та сестер, які підпільно збираються та 50 000, які за свою віру страждають в таборах. Єва саме тому і приїхала до нас, вона бореться за те, щоб за її країну молились.
В найтяжчі моменти життя Єва відчувала Божу присутність, саме це допомогло їй пройти через всі випробування: смерть чоловіка в таборі від катувань, смерть дочки від голоду, переслідування та ув’язнення. Добре мені, що я змучений був, щоб навчитися Твоїх постанов! (Псалом 119:71). Навіть у тюрмі Бог діяв через неї, Єва благовістила в’язням і з часом там утворилась підпільна Церква.
Господь шукає таке серце, в якому Він прославиться!
Марина Янчук