Об'єднання Біблійних Місіонерських Церков України
В передостанній день місіонерської конференції, яка тривала цілий тиждень,відбулася святкова частина заходу – церковний бенкет. Були присутні гості з різних міст і країн. Свято розпочалось з молитви і смачного частування української кухні. В центрі цього всього був Бог і люди були сконцентровані на Слові, свідченнях, молитвах...
В усі наступні дні конференції, яка тривала увесь тиждень, було багато спілкування з місіонерами у домашніх групах, у робочих групах, екскурсії Рівненщиною і знову спілкування. Один з вечорів повністю присвятили спільному прославленню різними мовами.
Господь благословив нас взаємним повчанням і спілкуванням з братами і сестрами зі східних культур. Два дні тривав семінар про те, як правильно ставитися християнам до представників цих народів.
Ранок розпочався з незвичайного недільного уроку для батьків. Гості місіонерської конференції Валентин і Любов Ніконенко ділилися досвідом практики слідування за Богом.
“Місія – це означає поїхати до людей, жити серед них і показати їм Христа…”
Початок ХХІІ місіонерської конференції. Далекий Схід, Азія, Європа, США: географія охоплює далекі країни і маловідомі народи, і початком всьому цьому є любов Бога до людей, яка відкрилася в Ісусі Христі.
Зимового недільного вечора відбулося свято материнства, яка сестри підготували для Оксани Китайкіної. Жінки й дівчата прийшли, щоб привітати свою подругу з очікуванням народження синочка, помолитися про її потреби, дати настанови і висловити добрі побажання, вручити невеликі подаруночки для немовлятка і мами. Хоча Оксана знала, що для неї готують приємний сюрприз, проте, коли її попросили нарізати святковий тортик з написом: «Марчику, ми тебе чекаємо!», вона все ж була зворушена до сліз.
Збираючись для вивчення книги Марти Піс «Чудова дружина» ми переслідували мету – навчитися жити для слави Божої. Цього року ми вивчили книгу Пола Міллера «Життя в молитві», яка показала багатьом з нас, наскільки сильно ми зациклені на собі. Наша реакція на щоденні побутові ситуації виявляє гріховні плоди нашого бажання поклонятися собі.
Свято Різдва Христового! Всі ми його дуже любимо, всі ми його чекаємо… Воно приносить нам багато радості, приємних моментів й очікуваних зустрічей. Та на превеликий жаль все те добре залишає осторонь найголовніше – народження Спасителя для людей.
З 13 по 15 січня відбувся дитячий табір "Різдво 2017". Було понад 50 дітей. Всі були поділені на 6 груп за віковими категоріями. Приїхала досить немала кількість невіруючих дітей. Бог благословив нас хорошою погодою і дав нам сніг, якого ми так довго просили. Діти мали можливість покататись на гірках, пограти в сніжки і просто побути на природі. Вцілому була приємна святкова атмосфера. Діти були зацікавлені проповідями, біблійними уроками в групах. Одна дівчинка,приїхавши з табору додому, запитала в мами:"Мам, чи знаєш ти, що Христос вмер за нас всіх?" Саме ці слова вона вперше почула у нашому таборі. Ми дуже раді і прославляємо Бога, що те Слово, яке ми доносимо до них, проростає у їхніх серцях і з часом ми бачимо плоди.
Думаю, тільки духовний занепад може змусити мене вважати цей час втраченим :)
«Перезавантаження серця» – це не данина сформованій традиції, це час загальної Божої благодаті, в контексті якої Він працює з багатьма душами. Це дуже радує і надихає.
Кожна новорічна зустріч різна: і підготовка до неї, і її проведення. Що ж відбувалося в цей раз?
В п’ятницю учасники вечірнього богослужіння мали ніби дотик до Божого чуда у вигляді свідчення, яким ділилися місіонерська родина Константинник: брат Женя і сестра Іра. З 15 років, які вони провели у служінні Богу: 9 років пройшло за межами України (Росія, Туреччина, Ізраїль), а останні 5 років родина благовістить у мальовничій острівній країні Па́пуа Нова́ Гвіне́я.
Напевно, найбільш вражаючими були свідчення молодих папуасів про їхнє навернення від поклоніння демонам і злочинного життя до живого Бога – Ісуса Христа. Недарма «таточко» і «мамочка» провели роки, живучі пліч о пліч з сільськими дітлахами у бамбуковій хижі без зручностей. Недарма вони не спокусилися проміняти миття і прання в озері і спання на підлозі на будинок з трьома спальнями, гарячим душем і пральною машинкою… Недарма вони благали Господа, якому довірилися, щоб Він допоміг не зійти з розуму, коли все здавалося безнадійним і Він щоразу подавав вчасну допомогу у вигляді продуктового пакету, затримки тропічної зливи, повернення викрадених речей і головне… покаяння папуаських підлітків, які зараз прагнуть служити іншим людям.